Re: Краткий отчёт о работе Лиги.
Добавлено: 03 июл 2016, 12:09
01.07.2016г.
1.Я и Зоя Савченко были у следователя Киевского отдела полиции, который ведёт дело относительно хулиганских действий Таранченко. Общались. Отдали диск с фото и видео места происшествия от 16.06.2016г.
2.Подали в Киевский отдел полиции два заявления: 1.По ст.299 УК Украины (Жестокое обращение с животными) относительно Таранченко и её нелегального зверинца. 2. По ст.239 УК Украины (за забруднення території лісопаркової зони в 2 га залишками тварин та будівельного сміття). относительно Таранченко.
3.Отправили письмо (с описью) в пос.Мироновский (недалеко от Дебальцево, Донецкой области) с информационным запросом по поводу отлова и требованием Договора и Акта выполненных работ с отловщиками. (Договор и Акт нужны для подачи заявления на Слободяника, так как именно он, по словам местного жителя, проводил отлов).
4.Направили письма (с описью и уведомлением) Генпрокурору и Министру Внутренних дел (по поводу ситуации с жеребёнком 08.05.2016г., найденного на ул.Олимпийской, 29, и происшествия с прокурором Киевской районной прокуратуры г.Харькова, к которой мы ходили с Дариной и которая на нас орала и стучала кулаком по столу с требованием отдать Таранченко жеребёнка, который ей не принадлежит.
Обращения к Генпрокурору и Министру МВД были от моего имени (так как с Дариной к следователю и прокурору ходила я) следующего содержания:
З А Я В А
Прошу Вас втрутитися в ситуацію і взяти під особистий контроль розслідування по кримінальному провадженню №12016220460001642 (за ст.356 ККУ «Самовправство») за заявою Таранченко О.І. А також вжити всіх необхідних заходів до припинення протизаконних дій слідчої СВ Фрунзенського відділення поліції (м.Харків) ГУ НП в Харківській області Омеляненко Світлани Вікторівни та прокурора Фрунзенського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 Кучерової Марини Вікторівни. Вказані сліча Омеляненко С.В. та прокурор Кучерова М.В.) зобов’язують нас повернути майно особі, якій воно не належить, і яка намагається шахрайським шляхом заволодіти цим майном. Тобто виконують замовлення приватної особи для її незаконного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем в її незаконних приватних інтересах. Невже у нас слідчі та прокурори мають “кришувати” приватних осіб і сприяти їх шахрайській поведінці з метою незаконного заволодіння чужим майном?
Обставини справи наступні:
8 травня 2016 року в м.Харків на вул.Олімпійській, 29 до паркану дитячого садочку був прив’язаний кінь понад 2 доби. Господарі до коня не навідувались, кінь стояв без води і їжї (трава під ногами коня була вигризена вщент). Кінь знаходився в громадському місті і створював небезпеку для людей (оскільки поруч ходили діти, яких він міг вдарити копитом, навіть зі смертельними наслідками). А також тварина сама страждала від спраги і голоду. Кінь був в жахливому стані — по тілу були залисини, ніби від лишаю чи авітамінозу, у коня були набрякші ноги, сам кінь був неохайного вигляду, з мілкими ранами по тілу. Місцеві мешканці на третю добу викликали поліцію. Поліцейські, прибувши на місце, прийняли логічне і правильне рішення — забрати безхазяйного коня з вулиці до моменту знаходження власника. І звісно ж викликали волонтерів-зоозахисників (“Служба порятунку тварин”) для того, щоб волонтери, які вже понад рік займаються спасінням тварин і приїздять на виклики поліції, допомогли вилучити з вулиці і тимчасово розмістити в належних умовах знайденого коня. Волонтери (назараз їх громадська організація перебуває в процесі реєстрації), звісно що не змогли б розмістити коня в своєму офісі та почали шукати місце — конюшню — яка б зголосилася взяти на тимчасову перетримку цього коня. Згадали вони про дівчину Дарину, яка нещодавно взяла у них собачку-інваліда, приїжджаючи до якої (провідувати вказану собачку) вони бачили стайні з кіньми. І сказали про це поліцейським. Було прийнято рішення зателефонувати Дарині. Дарина погодилася прийняти на перетримку коня, щоб надати йому необхідну ветеринарну допомогу і забезпечити належний догляд. Саме тому коня відвезли до стайні Дарини Хорунжої на утримання на час пошуку господарів тварини.
Наступного дня Дарина викликала ветеринарного лікаря, який встановив, що коню (точніше кобилі) лише 1 рік і 3 місяці, темно-сірої масті, у неї авітаміноз, виснаження, ссадни по тілу. Потім для підтвердження висновку першого лікаря Дарина викликала ще одного, який зазначив те ж саме, додатково відмітивши набряки ніг.
На вказаного коня заявила права Таранченко Олена, відома багатьом з 2013 року, коли за рішенням Вищого господарського суду, виконавча служба разом з прокуратурою ліквідувала її незаконний зоопарк (в якому вона утримувала в жахливих умовах диких тварин — вовків, левів, ведмедя, верблюда та інших). Також Таранченко О.І. тоді зобов’язали компенсувати збитки, завдані державі у розмірі 48000грн. Заявивши право на знайдене 8 травня 2016р. лоша Таранченко О.І надала паспорт на коня, якому 11 років, темно-гнідої масті і з відмітиною на лобі, яка вкрай різниться з відмітиною на лобі знайденого лоша. Тобто паспорт, наданий Таранченко працівникам поліції (і виставлений посібницею Таранченко — Аліною Дерюгіною в соц.мережах) явно належить іншому коню, дорослому, іншої масті та з іншою відмітиною. Це свідчить про шахрайські дії Таранченко О.І. та її намагання незаконно заволодіти чужим майном (майном, яке їй НЕ НАЛЕЖИТЬ).
Таранченко О.І. при цьому написала заяву в поліцію, що начебто у неї вкрали коня, надаючи паспорт коня, який на справді знаходиться у неї, а лоша, яке знайшли 8 травня не відповідає її опису. В результаті чого поліція відкриває кримінальне провадження по статті “Самовравство”, невідомо з яких підстав, адже самоправства не було (все відбувалося в присутності працівників поліції та по їх рішенню — це по-перше, по-друге — склад злочину міг бути лише у випадку якщо самовільними діями було б нанесено значну шкоду інтересам власника. В даному випадку власника не встановлено. Таранченко О.І. не має документів на цього коня. І на нашу думку (мою, як окремого члена громадської організації “Ліга допомоги тваринам”, так і всієї громадської організації) — дії поліцейських були послідовними та правомірними. Оскільки кінь був в громадському місці та становив небезпеку для оточуючих (коня необхідно тримати на території господарства), адже він міг завдати тілесних ушкоджень дітям, які могли підійти до нього погратися (адже поруч дитячий садочок), тварина була безпритульна (без господаря), тварина була голодна і виснажена, чому є підтвердження — висновки ветеринарів (це порушення Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”).
Отже, 22.06.2016р. слідчим СВ Фрунзенського відділення поліції (м.Харків) ГУ НП в Харківській області Омеляненко С.В. була викликана Хорунжа Дарина Ігорівна у якості свідка в кримінальному провадженні №12016220460001642 (за ст.356 ККУ «Самовправство») для допиту. Я, член громадської організації “Ліга допомоги тваринам”, прибула разом з Дариною до відділу поліції, оскільки Дарина боялася здійснення погроз з боку Таранченко О.І., яка погрожувала, в разі, якщо Дарина негайно не віддасть їй коня - звернутися до своїх знайомих “впливових людей”, ті натиснуть на правоохоронні органи, щоб звинуватити Дарину. Таранченко О.І. не звертала уваги на пояснення Дарини, що кінь у неї лише на перетримці і вона не має права передавати чуже майно, яке знаходиться у неї на зберіганні, будь-кому, тим більше, що дії Таранченко були явно шахрайськими. Отже, Дарина сказала слідчому Омеляненко С.В., що буде з нею спілкуватися лише в моїй присутності. Я, звісно ж не втручалася в їх розмову, а лише стежила, щоб слідча не вчиняла на Дарину тиск. Але початок допиту був несподіваним. Слідча Омеляненко С.В. відразу почала вимагати у Дарини, щоб та віддала коня Таранченко. Дарина запитала на підставі чого, слідча відповіла, що Таранченко заявила права на знайденого коня і надала паспорт, в паспорті вказані дані: кобила темно-гнідої масті, 11 років з продовгуватою відмітиною на лобі. Дарина намагалася пояснити слідчій, що паспорт на коня, який знаходиться в матеріалах справи — не належить коню, якого знайшлі 8 травня. Адже Дарині на утримання був переданий кінь (кобила) виком близько 1 року, темно-сірої масті і відмітина на лобі не відповідає намальованій в паспорті. Але слідча не хотіла це слухати, тиснула на Дарину і погрожувала тим, що зробить її підозрюваною по ст.186 КК України. Дарина скористалася ст.63 Конституції України, оскільки слідча була упередженою, необ’єктивною, тиснула на свідка та погрожувала притягнути свідка до відповідальності за дії, які Дарина не вчиняла.
Після цього слідча повела нас до прокурора Фрунзенського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 Кучерової Марини Вікторівни. Яка відразу, як ми зайшли до її кабінету начала примушувати Дарину віддати коня Таранченко О.І. Коли Дарина і я спробували пояснити прокурору обставини справи, що у Дарини немає коня Таранченко, а Таранченко вчиняє шахрайські дії — прокурор Кучерова М.В. несподівано почала на нас сильно кричати та грюкнула рукою по столу. Поведінка прокурора була вкрай хамською та агресивною. Вона не хотіла слухати наші доводи та не вдавалася до здорового глузду і вимагала, щоб ми передали Таранченко О.І. НЕ ЇЇ МАЙНО.
Після таких розмов зі слідчою та прокурором в той же день, 22.06.2016р. я звернулася до Фрунзенського відділення поліції (м.Харків) ГУ НП в Харківській області з заявою з приводу шахрайських дій Таранченко О.І. та її незаконних намаганнь заволодіти чужим майном (майном, що їй не належить). Реєстраційний №10883 в журналі ЄО заяв і повідомлень. Працівник поліції, який приймав в мене заяву запевнив мене, що мою заяву приєднають до кримінального провадження №12016220460001642 (за ст.356 ККУ «Самовправство»), яке веде слідча Омеляненко С.В. Але ж вказана слідча вела себе занадто упереджено, тиснула на Дарину під час допиту, при цьому не попередивши про можливість скористання ст.63 Конституції України. Що є недопустимим, оскільки склади кримінальних правопорушень різні, і слідча Омеляненко С.В. з самого початку повела себе упереджено, тому, звісно ж що не буде притягувати до відповідальності Таранченко О.І. (вона сама мене в цьому запевнила, коли я вказала, що дії Таранченко є шахрайськими).
І слідча Омеляненко С.В., і прокурор Кучерова М.В. одностороннє відносяться до справи, не беруть до уваги наші доводи та обставини. Ми відчуваємо, що головна мета діяльності прокуратури і слідства: віддати людині майно, яке їй не належить. Тобто сприяти незаконному збагаченню та заохочувати шахрайські дії.
Ми займаємося волонтерською діяльністю — допомогою тваринам, і взяли коня на перетримку та для надання йому ветеринарної допомоги і належного догляду за проханням поліцейських, котрі були змушені прибрати безхазяйну тварину з громадського місця. І ніхто не має права посягати на вказану тварину, і до кінця проведення слідства намагатися її забрати не маючи на це законних підстав і права власності на знайдену тварину.
Просимо Вас втрутитися в ситуацію, зобов’язати слідство та прокурора виконувати свої службові обов’язки, щоб вони не “кришували” окремих громадян і не створювали умов для їх незаконного збагачення, та не сприяли шахрайським діям. Адже в результаті постраждає кінь — жива істота.
1.Я и Зоя Савченко были у следователя Киевского отдела полиции, который ведёт дело относительно хулиганских действий Таранченко. Общались. Отдали диск с фото и видео места происшествия от 16.06.2016г.
2.Подали в Киевский отдел полиции два заявления: 1.По ст.299 УК Украины (Жестокое обращение с животными) относительно Таранченко и её нелегального зверинца. 2. По ст.239 УК Украины (за забруднення території лісопаркової зони в 2 га залишками тварин та будівельного сміття). относительно Таранченко.
3.Отправили письмо (с описью) в пос.Мироновский (недалеко от Дебальцево, Донецкой области) с информационным запросом по поводу отлова и требованием Договора и Акта выполненных работ с отловщиками. (Договор и Акт нужны для подачи заявления на Слободяника, так как именно он, по словам местного жителя, проводил отлов).
4.Направили письма (с описью и уведомлением) Генпрокурору и Министру Внутренних дел (по поводу ситуации с жеребёнком 08.05.2016г., найденного на ул.Олимпийской, 29, и происшествия с прокурором Киевской районной прокуратуры г.Харькова, к которой мы ходили с Дариной и которая на нас орала и стучала кулаком по столу с требованием отдать Таранченко жеребёнка, который ей не принадлежит.
Обращения к Генпрокурору и Министру МВД были от моего имени (так как с Дариной к следователю и прокурору ходила я) следующего содержания:
З А Я В А
Прошу Вас втрутитися в ситуацію і взяти під особистий контроль розслідування по кримінальному провадженню №12016220460001642 (за ст.356 ККУ «Самовправство») за заявою Таранченко О.І. А також вжити всіх необхідних заходів до припинення протизаконних дій слідчої СВ Фрунзенського відділення поліції (м.Харків) ГУ НП в Харківській області Омеляненко Світлани Вікторівни та прокурора Фрунзенського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 Кучерової Марини Вікторівни. Вказані сліча Омеляненко С.В. та прокурор Кучерова М.В.) зобов’язують нас повернути майно особі, якій воно не належить, і яка намагається шахрайським шляхом заволодіти цим майном. Тобто виконують замовлення приватної особи для її незаконного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем в її незаконних приватних інтересах. Невже у нас слідчі та прокурори мають “кришувати” приватних осіб і сприяти їх шахрайській поведінці з метою незаконного заволодіння чужим майном?
Обставини справи наступні:
8 травня 2016 року в м.Харків на вул.Олімпійській, 29 до паркану дитячого садочку був прив’язаний кінь понад 2 доби. Господарі до коня не навідувались, кінь стояв без води і їжї (трава під ногами коня була вигризена вщент). Кінь знаходився в громадському місті і створював небезпеку для людей (оскільки поруч ходили діти, яких він міг вдарити копитом, навіть зі смертельними наслідками). А також тварина сама страждала від спраги і голоду. Кінь був в жахливому стані — по тілу були залисини, ніби від лишаю чи авітамінозу, у коня були набрякші ноги, сам кінь був неохайного вигляду, з мілкими ранами по тілу. Місцеві мешканці на третю добу викликали поліцію. Поліцейські, прибувши на місце, прийняли логічне і правильне рішення — забрати безхазяйного коня з вулиці до моменту знаходження власника. І звісно ж викликали волонтерів-зоозахисників (“Служба порятунку тварин”) для того, щоб волонтери, які вже понад рік займаються спасінням тварин і приїздять на виклики поліції, допомогли вилучити з вулиці і тимчасово розмістити в належних умовах знайденого коня. Волонтери (назараз їх громадська організація перебуває в процесі реєстрації), звісно що не змогли б розмістити коня в своєму офісі та почали шукати місце — конюшню — яка б зголосилася взяти на тимчасову перетримку цього коня. Згадали вони про дівчину Дарину, яка нещодавно взяла у них собачку-інваліда, приїжджаючи до якої (провідувати вказану собачку) вони бачили стайні з кіньми. І сказали про це поліцейським. Було прийнято рішення зателефонувати Дарині. Дарина погодилася прийняти на перетримку коня, щоб надати йому необхідну ветеринарну допомогу і забезпечити належний догляд. Саме тому коня відвезли до стайні Дарини Хорунжої на утримання на час пошуку господарів тварини.
Наступного дня Дарина викликала ветеринарного лікаря, який встановив, що коню (точніше кобилі) лише 1 рік і 3 місяці, темно-сірої масті, у неї авітаміноз, виснаження, ссадни по тілу. Потім для підтвердження висновку першого лікаря Дарина викликала ще одного, який зазначив те ж саме, додатково відмітивши набряки ніг.
На вказаного коня заявила права Таранченко Олена, відома багатьом з 2013 року, коли за рішенням Вищого господарського суду, виконавча служба разом з прокуратурою ліквідувала її незаконний зоопарк (в якому вона утримувала в жахливих умовах диких тварин — вовків, левів, ведмедя, верблюда та інших). Також Таранченко О.І. тоді зобов’язали компенсувати збитки, завдані державі у розмірі 48000грн. Заявивши право на знайдене 8 травня 2016р. лоша Таранченко О.І надала паспорт на коня, якому 11 років, темно-гнідої масті і з відмітиною на лобі, яка вкрай різниться з відмітиною на лобі знайденого лоша. Тобто паспорт, наданий Таранченко працівникам поліції (і виставлений посібницею Таранченко — Аліною Дерюгіною в соц.мережах) явно належить іншому коню, дорослому, іншої масті та з іншою відмітиною. Це свідчить про шахрайські дії Таранченко О.І. та її намагання незаконно заволодіти чужим майном (майном, яке їй НЕ НАЛЕЖИТЬ).
Таранченко О.І. при цьому написала заяву в поліцію, що начебто у неї вкрали коня, надаючи паспорт коня, який на справді знаходиться у неї, а лоша, яке знайшли 8 травня не відповідає її опису. В результаті чого поліція відкриває кримінальне провадження по статті “Самовравство”, невідомо з яких підстав, адже самоправства не було (все відбувалося в присутності працівників поліції та по їх рішенню — це по-перше, по-друге — склад злочину міг бути лише у випадку якщо самовільними діями було б нанесено значну шкоду інтересам власника. В даному випадку власника не встановлено. Таранченко О.І. не має документів на цього коня. І на нашу думку (мою, як окремого члена громадської організації “Ліга допомоги тваринам”, так і всієї громадської організації) — дії поліцейських були послідовними та правомірними. Оскільки кінь був в громадському місці та становив небезпеку для оточуючих (коня необхідно тримати на території господарства), адже він міг завдати тілесних ушкоджень дітям, які могли підійти до нього погратися (адже поруч дитячий садочок), тварина була безпритульна (без господаря), тварина була голодна і виснажена, чому є підтвердження — висновки ветеринарів (це порушення Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”).
Отже, 22.06.2016р. слідчим СВ Фрунзенського відділення поліції (м.Харків) ГУ НП в Харківській області Омеляненко С.В. була викликана Хорунжа Дарина Ігорівна у якості свідка в кримінальному провадженні №12016220460001642 (за ст.356 ККУ «Самовправство») для допиту. Я, член громадської організації “Ліга допомоги тваринам”, прибула разом з Дариною до відділу поліції, оскільки Дарина боялася здійснення погроз з боку Таранченко О.І., яка погрожувала, в разі, якщо Дарина негайно не віддасть їй коня - звернутися до своїх знайомих “впливових людей”, ті натиснуть на правоохоронні органи, щоб звинуватити Дарину. Таранченко О.І. не звертала уваги на пояснення Дарини, що кінь у неї лише на перетримці і вона не має права передавати чуже майно, яке знаходиться у неї на зберіганні, будь-кому, тим більше, що дії Таранченко були явно шахрайськими. Отже, Дарина сказала слідчому Омеляненко С.В., що буде з нею спілкуватися лише в моїй присутності. Я, звісно ж не втручалася в їх розмову, а лише стежила, щоб слідча не вчиняла на Дарину тиск. Але початок допиту був несподіваним. Слідча Омеляненко С.В. відразу почала вимагати у Дарини, щоб та віддала коня Таранченко. Дарина запитала на підставі чого, слідча відповіла, що Таранченко заявила права на знайденого коня і надала паспорт, в паспорті вказані дані: кобила темно-гнідої масті, 11 років з продовгуватою відмітиною на лобі. Дарина намагалася пояснити слідчій, що паспорт на коня, який знаходиться в матеріалах справи — не належить коню, якого знайшлі 8 травня. Адже Дарині на утримання був переданий кінь (кобила) виком близько 1 року, темно-сірої масті і відмітина на лобі не відповідає намальованій в паспорті. Але слідча не хотіла це слухати, тиснула на Дарину і погрожувала тим, що зробить її підозрюваною по ст.186 КК України. Дарина скористалася ст.63 Конституції України, оскільки слідча була упередженою, необ’єктивною, тиснула на свідка та погрожувала притягнути свідка до відповідальності за дії, які Дарина не вчиняла.
Після цього слідча повела нас до прокурора Фрунзенського відділу Харківської місцевої прокуратури №3 Кучерової Марини Вікторівни. Яка відразу, як ми зайшли до її кабінету начала примушувати Дарину віддати коня Таранченко О.І. Коли Дарина і я спробували пояснити прокурору обставини справи, що у Дарини немає коня Таранченко, а Таранченко вчиняє шахрайські дії — прокурор Кучерова М.В. несподівано почала на нас сильно кричати та грюкнула рукою по столу. Поведінка прокурора була вкрай хамською та агресивною. Вона не хотіла слухати наші доводи та не вдавалася до здорового глузду і вимагала, щоб ми передали Таранченко О.І. НЕ ЇЇ МАЙНО.
Після таких розмов зі слідчою та прокурором в той же день, 22.06.2016р. я звернулася до Фрунзенського відділення поліції (м.Харків) ГУ НП в Харківській області з заявою з приводу шахрайських дій Таранченко О.І. та її незаконних намаганнь заволодіти чужим майном (майном, що їй не належить). Реєстраційний №10883 в журналі ЄО заяв і повідомлень. Працівник поліції, який приймав в мене заяву запевнив мене, що мою заяву приєднають до кримінального провадження №12016220460001642 (за ст.356 ККУ «Самовправство»), яке веде слідча Омеляненко С.В. Але ж вказана слідча вела себе занадто упереджено, тиснула на Дарину під час допиту, при цьому не попередивши про можливість скористання ст.63 Конституції України. Що є недопустимим, оскільки склади кримінальних правопорушень різні, і слідча Омеляненко С.В. з самого початку повела себе упереджено, тому, звісно ж що не буде притягувати до відповідальності Таранченко О.І. (вона сама мене в цьому запевнила, коли я вказала, що дії Таранченко є шахрайськими).
І слідча Омеляненко С.В., і прокурор Кучерова М.В. одностороннє відносяться до справи, не беруть до уваги наші доводи та обставини. Ми відчуваємо, що головна мета діяльності прокуратури і слідства: віддати людині майно, яке їй не належить. Тобто сприяти незаконному збагаченню та заохочувати шахрайські дії.
Ми займаємося волонтерською діяльністю — допомогою тваринам, і взяли коня на перетримку та для надання йому ветеринарної допомоги і належного догляду за проханням поліцейських, котрі були змушені прибрати безхазяйну тварину з громадського місця. І ніхто не має права посягати на вказану тварину, і до кінця проведення слідства намагатися її забрати не маючи на це законних підстав і права власності на знайдену тварину.
Просимо Вас втрутитися в ситуацію, зобов’язати слідство та прокурора виконувати свої службові обов’язки, щоб вони не “кришували” окремих громадян і не створювали умов для їх незаконного збагачення, та не сприяли шахрайським діям. Адже в результаті постраждає кінь — жива істота.