Чому я вирішила зняти програму про вбивства безпритульних тварин у Львові.

[Alisa]

https://www.facebook.com/profile.php?id=100008206664315

Марічка Жук с Андрій Курачем и еще 5


Чому я вирішила зняти програму про вбивства безпритульних тварин.
У Львові масово вбивають собак. Розпочалися ці вбивства ще за довго до Євро-2012. Ніколи не забуду той жахливий час, коли на вулицях нашого міста щоранку лежали трупи бідних псів. Їх винищували жорстоко і цинічно. Для "очистки" міста. Можна тільки здогадуватися кому і для чого це було вигідно. Журналісти викривального проекту "Правокація" зробили ціле розслідування щодо цих вбивств. І нам вдалося доказати причетність багатьох не останніх людей у місті до цього кривавого місива. Серед таких був колишній директор ЛКП "ЛЕВ" Роман Гарматій, і головний ветеринар Юзьків Олег. Безпосередньо в "ЛЕВі", за сповіддю колишнього працівника, масово вбивали безпритульних псів, забиваючи їх арматурою. А трупи ховали прямо на території комунального підприємства, чи вивозили на переробний завод. Під масові страти попадали і домашні тварини. Отруту хтось ціленаправлено розкидав по усьому місту. А ЛКП "ЛЕВ" займалося "зачисткою" вулиць міста. Усі кримінальні провадження, що були порушенні з цього приводу - закрили. Нікого, навіть за наявності такої кількості доказів, не покарали. Кому вигідно це було і хто впливав на процес - можна здогадатися. Мабуть це не були останні люди у місті. Час минув, а все залишилося як і було. Тварин далі вбивають. Отрутою, тубазітами, чи...розстрілами. Спокійно дивитися на це і сприймати - вже просто неможливо. Саме тому я взялася до розробки своєї передачі. Я спробувала дослідити хто та чому це робить. Кому це вигідно. Все, що я побачила на цьому шляху - масова байдужість, цинізм та недосконалість законодавства у цьому напрямку. Собак розстрілюють та отруюють щодня. І не лише у Львові. Я поїхала по містах Західної України. Я розмовляла з очільниками цих міст, з правоохоронцями, зоозахисниками. Процес гнилий - процес застійний. Лише зоозахисники намагаються щось зробити. Але у них немає підґрунтя для того, аби захистити тварин. Адже немає законодавства та немає покарання. Немає схем та планів - як діяти у випадку жорстокого поводження з тваринами. Міліція не просто розводить руками, міліція цинічно сміється з таких випадків, вважаючи, що тварина - це ніщо, а вбивство тварини - це звичайна утилізація "непотрібного" організму з вулиць міста. Міліція покриває убивць. Не проводить експертиз, не виїздить на виклики щодо вбивства тварин. Міліція взагалі не знає і не хоче знати як поводитися у таких ситуація. А у своїй програмі я покажу вам як сам колишній міліціонер взявся за страту собак, найнявши чоловіка для виконання розстрілів. На меті у чоловіків було стратити п’ятьох собак, однак вбити вони встигли лише двох. На постріли позбігалися сусіди. Вбивство бачили маленькі діти, які сиділи всього за 20 метрів від того місця. Стріляли із нарізної мисливської рушниці. Це просто не вкладається у голові. А справа досі затягується. Міліція, на момент мого розслідування, навіть не опитала усіх свідків. Не включила доповнення дідуся потерпілих дівчаток, у заяву. Взагалі нічого не зробила. Міліція не виїхала на експертизу трупів тварин. Дозволила без експертизи їх тихцем закопати. Однак ми припинили цей театр. Я, разом із зоозахисниками, приїхала на місце злочину і відкопала трупи, ми змусили міліцію їхати з нами. Міліцію, у якої навіть не передбачено транспорту для того, аби виїздити на місце події. Я ніколи не забуду той день. Ми приїхали у кооператив "Львівський Залізничник", де було скоєно злочин. Ледве напхалися до машини, взяли з собою дільничного та слідчого, розкопували могильник, пакували тіла, самі домовилися про проведення експертизи. А міліціянти, тим часом, закривали носи від жахливого смороду і стояли в стороні. Потім ми усі запакувалися назад до машини, найнятої, до речі, зоозахисниками, запакували трупи собак у багажник і поїхали. Ніхто, окрім зоозахисників, не допоміг, не звернув уваги, не намагався розслідувати цю справу. Ніхто. Усім було байдуже на таку буденність як "розстріл собак на очах у дітей 4-ох та 7-ми років". У мене виникає враження, що це якийсь граничний ідіотизм. Саме так - ідіотизм. Тому, що ідіотизм - це страшна хвороба, під час якої людина не усвідомлює що коїться і що коїть вона. Європейська країна із зовсім неєвропейським підходом до такого важливого аспекту. Та не міліція є рушієм - рушієм є високопосадовці та влада. Які, на жаль, ставлять собі за мету впровадження усіх галузей вдосконалення законодавства, лише не зоозахист. Доки не буде залучено систему законодавства - вбивства продовжаться. Як вбивства зі сторони керівних структур міст, заради "зачистки" від безпритульних тварин, так вбивства психічно хворих догхантерів - заради задоволення. Покарання за вбивства повинні нести ті, хто це робить. Таких людей потрібно ув’язнювати. Адже ніхто не задумується над тим, що сьогодні такі люди вбивають тварину, а завтра їм ніхто не перешкодить вбити людину.
Я не є зоозахисником у безпосередньому та прямому значенні цього святого, як на мене, поняття. Навіть не поняття, а стану душі, професії, поклику. Я не пишу петиції, не здійснюю еко- та зоо- рейдів, не полюю на браконьєрів, живодерів та інших покидьків. Я не починаю судових тяганин із ними, не присвячую цьому значну частину свого життя. Поки я, як людина, намагаюся допомогти тим, хто трапляється у мене на шляху. Цуценятам, кошенятам, покаліченим тваринам. Я починаю з малого. У мене просто є бажання, співпереживання та людяність. У мене є сміливість для цього. І це лише початок. Забрати до себе хворе кошеня, вилікувати його, відгодувати, пригріти, а потім знайти для нього найкращого господаря - це поки мінімальний старт, який я роблю у цьому важкому та благородному ділі...

Дивіться програму 10 січня у суботу, о 22:00 на Телеканал ZIK
Щиро вдячна усім зоозахисникам за допомогу, зокрема висловлюю подяку Юрію Микитюку, як головному рушію у цій нелегкій тяганині, за те, що присвячував свій час цій справі, за те, що розкопав собак та організував проведення експертизи тіл. Дякую Західно-Українське товариство захисту тварин . Завдяки вашій допомозі справа зрушила з місця.
У свою чергу - я обіцяю, що ніколи не буду байдужою і робитиму усе можливе від мене, як від людини, та як журналіста для того, аби такі справи набували розголосу та вирішення. Дякую



------------
КОНТАКТ З НАМИ:
Інтернет-центр АЗОУ
i-center@azou.org.ua