Собакоубийца Святогор "осенил" всех новой статьёй "«Собача» складова національної безпеки та комунальних відносин"

Собакоубийца Святогор "осенил" всех новой статьёй "«Собача» складова національної безпеки та комунальних відносин"

Сообщение Alisa » 25 апр 2015, 20:36

«Собача» складова національної безпеки та комунальних відносин

http://cripo.com.ua/?sect_id=3&aid=191054
Изображение
Аватара пользователя
Alisa
Лига помощи животным
Модератор
 
Сообщения: 15565
Зарегистрирован: 23 фев 2012, 19:18

Re: Собакоубийца Святогор "осенил" всех новой статьёй "«Собача» складова національної безпеки та комунальних відносин"

Сообщение Alisa » 25 апр 2015, 20:38

А вот его страница
https://www.facebook.com/a.svyatogor?fref=ts
Изображение
Аватара пользователя
Alisa
Лига помощи животным
Модератор
 
Сообщения: 15565
Зарегистрирован: 23 фев 2012, 19:18

Re: Собакоубийца Святогор "осенил" всех новой статьёй "«Собача» складова національної безпеки та комунальних відносин"

Сообщение Alisa » 25 апр 2015, 20:45

Рецензія на публікацію О. Святогора та І. Кременовської «Собача» складова національної безпеки та комунальних відносин

Питання, що підіймають автори статті, надзвичайно актуальне. Адже співіснування людей та тварин в урбоекосистемах зачіпає надзвичайно широке коло питань, як юридичних, так і біологічних, і навіть етико-культурологічних. Є потреба в напрацюванні професійних рекомендацій щодо менеджменту популяцій безпритульних тварин. Сам е тому важливо, щоб цим питанням займалися люди, які не просто сповідують якусь концепцію на зразок «дог-хантерів», а компетентні фахівці, що знаються на конкретних науково-дослідних напрямах даної проблематики.

Що ж ми бачимо в цій публікації, що претендує на певну «наукоподібність»?

Незважаючи на бажання «відійти від сантиментів» та перейти у площину правових відносин і біологічного фундаменту проблеми , автори впевнено скотились у прірву власних хибних уявлень про біологію тварин і їх соціальну структуру, санітарні аспекти урбоекосистем та закцентували свій матеріал на принципі виявлення протиріч опонентів.

Без розуміння предмету жодні суперечки юристів про біологію не мають сенсу.

1. Стерилизація та агресивність свійських псів. Не вдаючись до деталей того, як аматори трактують агресію, через що й не спроможні розібратися в проблемі, приймемо спрощення: «автори вважають агресією напади на людей та інших тварин». Що може впливати на частоту подібних патернів поведінки?:

* По перше, гормональний фон, який справді змінюється через деякий час після стерилізації. Тварина, що виключена з такої сфери життєдіяльності, як статеві відносини та репродукція, не потребує тих фізіологічних та психологічних станів, що фертильні особини. Простіше кажучи, собака, якій не потрібно конкурувати за партнера, спарюватись та охороняти виводок справді менш активна в соціальних взаємодіях, в тому числі з проявами агресивної поведінки. Тож, стерилізовані особини безперечно будуть більш безпечними і для людей і для свійських тварин на конкретній території.

* По-друге, треба враховувати такі фактори, як вік тварини, її індивідуальний досвід і соціальний статус до стерилізації, спосіб життя. Не можна порівнювати псів, що живуть невеликою групою на сталому харчовому ресурсі в тісній взаємодії з людиною (наприклад, у дворі, біля продуктового ринку тощо) та псів, що живуть у великій зграї, що в свою чергу складається з менших груп-парцел, здобуваючи собі корми значними зусиллями і конкуруючи за них, при цьому рідко вступаючи у взаємодію з людиною (наприклад, великі зграї промислової зони чи мисливських угідь). Саме цими факторами і визначаються подальші зміни (чи їх відсутність) у ієрархічних структурах угруповань тварин, а відповідно і наслідки для псів.

2. Головною метою стерилізації є не стільки і не тільки зменшення потенційного ризику конфлікту з людиною, скільки безпосереднє зменшення чисельності особин. Тож, закиди про агресивність чи гуманність у цьому випадку від так званих дог-хантерів виглядають щонайменш дивно. Адже головна спільна мета і їх і зоозахисників – зменшити кількість свійських тварин на вулицях міст – досягається цим методом. Сам процес стерилізації, ветеринарного огляду та післяопераційного періоду і подальшого випуску автори уявляють собі настільки далеко від реалій, що навіть складно сперечатись з завідомо перекрученими фактами. Рекомендую ознайомитись з процедурою в найближчій клініці. А також зауважити той факт, що на стерилізацію тварини зазвичай потрапляють за

посередництвом зоозахисників та волонтерів, що знають місця постійного проживання тварин та груп і здатні здійснювати певний нагляд після повернення собак.

3. Біологічні механізми саморегуляції. Популяція псів у населених пунктів регулюється не тільки людиною, але й внутрішніми біологічними механізмами. Одним з механізмів, що регулюють просторовий розподіл угруповань, є територіальні поведінкові патерни, які собаки використовують для захисту своєї ділянки, де вони отримують харчовий ресурс. При цьому захист своєї ділянки від інших собак не обов’язково являє собою безпосередньо напади на інших тварин. Насамперед, це ольфакторні сигнали – мічення території, звукові сигнали-попередження, імітація атак тощо. Напади на людину не мають жодного відношення до захисту ділянки.

4. Слід враховувати, що законодавчо ніде не прописані норми щодо оптимальної кількості та щільності безпритульних тварин в населених пунктах та необхідність їх елімінації. Єдиним відносним виключенням є Закон про мисливське господарство, що має за основну мету охорону та відновлення дикої фауни. Це і визначає необхідність регуляції безпритульних тварин в угіддях через фактично доведену шкоду мисливській фауні та видам з охоронним статусом. Що ж до урбоекосистем населених пунктів, де неможливо в принципі визначити оптимальну трофічну ємність, де не існує характерних для дикої природи трофічних ланцюгів, не можна казати і про якісь оптимальні чисельності безпритульних тварин та рівень збитків від них. Вся ідея регуляції базується лише на попередженні потенціальних(!) санітарно-епідеміологічних ризиків та конфлікту людина-хижак, що в умовах міста лежить насамперед, в культурній площині. Тож спекулювання на таких гучних поняттях, як національна безпека, охорона довкілля, права людини чи воєнний стан – брудна і нефективна методика. Оптимальною є та кількість безпритульних тварин, з якою погоджується більшість людей, що живуть в населеному пункті – саме так на практиці виглядає політика щодо собак в містах та селах.

5. Щодо таких ризиків, як гельмінтози, поширення сказу тощо – ключовими факторами є підвищення культури власників домашніх тварин, дотримання правил особистої гігієни, законодавчих норм у сфері охорони праці тощо. Вбивство безпритульних тварин не забезпечить «стерильне» середовище.

6. Ще одним перекручуванням є ствердження, що тварини є «річчю». В українському законодавстві вони об’єкт права, що все ж таки має зовсім інше підґрунтя. Щодо речей не приймають низку Законів, зокрема таких, як «Закон про захист тварин від жорстокого поводження».

7. Цікавою виглядає ідея, що червоною ниткою йде через увесь текст: з людини знімається будь яка відповідальність. Не треба дбати про власну безпеку, не треба дотримуватись елементарних правил безпеки та вчити їм своїх дітей. Чомусь нормальним вважається переходити автошляхи, попередньо подивившись, чи немає автотранспорту. Проте ненормальним вважається навчити власну дитину правильно поводитись у присутності тварин, не провокувати їх, не виявляти жорстокість, не тягнути до рота продукти життєдіяльності. Більшість людей уникають перебування в криміногенних районах після настання сутінків, однак сміливо перетинають пустир з крупною зграєю безпритульних псів у нетверезому стані. Тож питання безпеки людей в населених пунктах так чи інакше базується на підвищенні власної культури, обізнаності та розумінні реалій сьогодення.

8. Вважати економічно необґрунтованими гуманні методи регуляції чисельності – ще одна «знахідка» авторів, яка, як і всі попередні твердження не базується на жодних розрахунках. Стерилізація має довгостроковий ефект, на відміну від вбивств. Якщо ж розглядати питання масових вбивств цинічно - на рівні авторів публікації, як економічну складову бюджету – на думку спадає відомий історичний людський приклад, коли один сумнозвісний тоталітарний режим зіштовхнувся з проблемою дороговизни знищення

«небажаних елементів» та наочно продемонстрував, що витрати грошей та людино-ресурсів можуть бути при цьому непомірними. Тож, вважати відстріл та створення собачих «концтаборів з постійною швидкістю знищення» ефективними і дешевими методами – не тільки негуманно, але й економічно невиправдано.

Загалом, вважаю, що дана публікація є сумішшю хибних персональних уявлень, не містить аналізу проблематики в будь якій сфері, окрім емоційної. Тож, розміщення цього «творіння» на офіційних веб-сторінках Національної Академії наук України виглядає невиправданим і негативно впливає на імідж Інституту економіко-правових досліджень.

Шквиря М. Г., кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, член міжнародних робочих груп з досліджень хижих тварин

21 квітня 2015 рікРецензія на публікацію О. Святогора та І. Кременовської «Собача» складова національної безпеки та комунальних відносин

Питання, що підіймають автори статті, надзвичайно актуальне. Адже співіснування людей та тварин в урбоекосистемах зачіпає надзвичайно широке коло питань, як юридичних, так і біологічних, і навіть етико-культурологічних. Є потреба в напрацюванні професійних рекомендацій щодо менеджменту популяцій безпритульних тварин. Сам е тому важливо, щоб цим питанням займалися люди, які не просто сповідують якусь концепцію на зразок «дог-хантерів», а компетентні фахівці, що знаються на конкретних науково-дослідних напрямах даної проблематики.

Що ж ми бачимо в цій публікації, що претендує на певну «наукоподібність»?

Незважаючи на бажання «відійти від сантиментів» та перейти у площину правових відносин і біологічного фундаменту проблеми , автори впевнено скотились у прірву власних хибних уявлень про біологію тварин і їх соціальну структуру, санітарні аспекти урбоекосистем та закцентували свій матеріал на принципі виявлення протиріч опонентів.

Без розуміння предмету жодні суперечки юристів про біологію не мають сенсу.

1. Стерилизація та агресивність свійських псів. Не вдаючись до деталей того, як аматори трактують агресію, через що й не спроможні розібратися в проблемі, приймемо спрощення: «автори вважають агресією напади на людей та інших тварин». Що може впливати на частоту подібних патернів поведінки?:

* По перше, гормональний фон, який справді змінюється через деякий час після стерилізації. Тварина, що виключена з такої сфери життєдіяльності, як статеві відносини та репродукція, не потребує тих фізіологічних та психологічних станів, що фертильні особини. Простіше кажучи, собака, якій не потрібно конкурувати за партнера, спарюватись та охороняти виводок справді менш активна в соціальних взаємодіях, в тому числі з проявами агресивної поведінки. Тож, стерилізовані особини безперечно будуть більш безпечними і для людей і для свійських тварин на конкретній території.

* По-друге, треба враховувати такі фактори, як вік тварини, її індивідуальний досвід і соціальний статус до стерилізації, спосіб життя. Не можна порівнювати псів, що живуть невеликою групою на сталому харчовому ресурсі в тісній взаємодії з людиною (наприклад, у дворі, біля продуктового ринку тощо) та псів, що живуть у великій зграї, що в свою чергу складається з менших груп-парцел, здобуваючи собі корми значними зусиллями і конкуруючи за них, при цьому рідко вступаючи у взаємодію з людиною (наприклад, великі зграї промислової зони чи мисливських угідь). Саме цими факторами і визначаються подальші зміни (чи їх відсутність) у ієрархічних структурах угруповань тварин, а відповідно і наслідки для псів.

2. Головною метою стерилізації є не стільки і не тільки зменшення потенційного ризику конфлікту з людиною, скільки безпосереднє зменшення чисельності особин. Тож, закиди про агресивність чи гуманність у цьому випадку від так званих дог-хантерів виглядають щонайменш дивно. Адже головна спільна мета і їх і зоозахисників – зменшити кількість свійських тварин на вулицях міст – досягається цим методом. Сам процес стерилізації, ветеринарного огляду та післяопераційного періоду і подальшого випуску автори уявляють собі настільки далеко від реалій, що навіть складно сперечатись з завідомо перекрученими фактами. Рекомендую ознайомитись з процедурою в найближчій клініці. А також зауважити той факт, що на стерилізацію тварини зазвичай потрапляють за

посередництвом зоозахисників та волонтерів, що знають місця постійного проживання тварин та груп і здатні здійснювати певний нагляд після повернення собак.

3. Біологічні механізми саморегуляції. Популяція псів у населених пунктів регулюється не тільки людиною, але й внутрішніми біологічними механізмами. Одним з механізмів, що регулюють просторовий розподіл угруповань, є територіальні поведінкові патерни, які собаки використовують для захисту своєї ділянки, де вони отримують харчовий ресурс. При цьому захист своєї ділянки від інших собак не обов’язково являє собою безпосередньо напади на інших тварин. Насамперед, це ольфакторні сигнали – мічення території, звукові сигнали-попередження, імітація атак тощо. Напади на людину не мають жодного відношення до захисту ділянки.

4. Слід враховувати, що законодавчо ніде не прописані норми щодо оптимальної кількості та щільності безпритульних тварин в населених пунктах та необхідність їх елімінації. Єдиним відносним виключенням є Закон про мисливське господарство, що має за основну мету охорону та відновлення дикої фауни. Це і визначає необхідність регуляції безпритульних тварин в угіддях через фактично доведену шкоду мисливській фауні та видам з охоронним статусом. Що ж до урбоекосистем населених пунктів, де неможливо в принципі визначити оптимальну трофічну ємність, де не існує характерних для дикої природи трофічних ланцюгів, не можна казати і про якісь оптимальні чисельності безпритульних тварин та рівень збитків від них. Вся ідея регуляції базується лише на попередженні потенціальних(!) санітарно-епідеміологічних ризиків та конфлікту людина-хижак, що в умовах міста лежить насамперед, в культурній площині. Тож спекулювання на таких гучних поняттях, як національна безпека, охорона довкілля, права людини чи воєнний стан – брудна і нефективна методика. Оптимальною є та кількість безпритульних тварин, з якою погоджується більшість людей, що живуть в населеному пункті – саме так на практиці виглядає політика щодо собак в містах та селах.

5. Щодо таких ризиків, як гельмінтози, поширення сказу тощо – ключовими факторами є підвищення культури власників домашніх тварин, дотримання правил особистої гігієни, законодавчих норм у сфері охорони праці тощо. Вбивство безпритульних тварин не забезпечить «стерильне» середовище.

6. Ще одним перекручуванням є ствердження, що тварини є «річчю». В українському законодавстві вони об’єкт права, що все ж таки має зовсім інше підґрунтя. Щодо речей не приймають низку Законів, зокрема таких, як «Закон про захист тварин від жорстокого поводження».

7. Цікавою виглядає ідея, що червоною ниткою йде через увесь текст: з людини знімається будь яка відповідальність. Не треба дбати про власну безпеку, не треба дотримуватись елементарних правил безпеки та вчити їм своїх дітей. Чомусь нормальним вважається переходити автошляхи, попередньо подивившись, чи немає автотранспорту. Проте ненормальним вважається навчити власну дитину правильно поводитись у присутності тварин, не провокувати їх, не виявляти жорстокість, не тягнути до рота продукти життєдіяльності. Більшість людей уникають перебування в криміногенних районах після настання сутінків, однак сміливо перетинають пустир з крупною зграєю безпритульних псів у нетверезому стані. Тож питання безпеки людей в населених пунктах так чи інакше базується на підвищенні власної культури, обізнаності та розумінні реалій сьогодення.

8. Вважати економічно необґрунтованими гуманні методи регуляції чисельності – ще одна «знахідка» авторів, яка, як і всі попередні твердження не базується на жодних розрахунках. Стерилізація має довгостроковий ефект, на відміну від вбивств. Якщо ж розглядати питання масових вбивств цинічно - на рівні авторів публікації, як економічну складову бюджету – на думку спадає відомий історичний людський приклад, коли один сумнозвісний тоталітарний режим зіштовхнувся з проблемою дороговизни знищення

«небажаних елементів» та наочно продемонстрував, що витрати грошей та людино-ресурсів можуть бути при цьому непомірними. Тож, вважати відстріл та створення собачих «концтаборів з постійною швидкістю знищення» ефективними і дешевими методами – не тільки негуманно, але й економічно невиправдано.

Загалом, вважаю, що дана публікація є сумішшю хибних персональних уявлень, не містить аналізу проблематики в будь якій сфері, окрім емоційної. Тож, розміщення цього «творіння» на офіційних веб-сторінках Національної Академії наук України виглядає невиправданим і негативно впливає на імідж Інституту економіко-правових досліджень.

Шквиря М. Г., кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, член міжнародних робочих груп з досліджень хижих тварин

21 квітня 2015 рік
Изображение
Аватара пользователя
Alisa
Лига помощи животным
Модератор
 
Сообщения: 15565
Зарегистрирован: 23 фев 2012, 19:18


Вернуться в "Коробочники"-перекупщики, догхантеры, живодеры

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 2

cron